Я ветеран. Що після звільнення?
Я добре пам’ятаю момент, коли вирішив піти на службу. Це не
було героїчне кіно в голові. Це було важке внутрішнє рішення, з купою страхів і
запитань без відповідей. Родина, робота, нормальне життя — усе це залишалося
десь позаду. Я йшов не тому, що не боявся, я йшов, бо інакше не міг!
Армія і війна дуже швидко знімають ілюзії. Ти вчишся жити в
постійній напрузі, втрачати, стискати зуби й іти далі. І це ламає та водночас
загартовує. Після цього ти і твоє життя вже ніколи не буде колишнім.
Але рано чи пізно наступить момент, коли ти знімаєш форму і повертаєшся в
цивільний світ. Раптом розумієш, що він живе за іншими правилами і ніхто не
пояснює, як жити далі. Ти ніби вдома — і водночас не зовсім, ніби вільний — але
щось не відпускає.
Я тепер знаю, як це — прокидатися з думкою: А що тепер? Ким
я буду? Де я потрібен? Чи комусь взагалі цікавий, окрім побратимів? І це не
слабкість, це нормальний стан людини, яка пройшла війну і намагається знову
стати частиною суспільства.
Ще одне я зрозумів дуже чітко: про життя після служби
треба думати ще під час служби. Не як про втечу з армії, а як про майбутнє,
до якого ти йдеш. Думати про те, ким ти хочеш бути після. Чим займатись. Де
працювати. Як забезпечувати родину. Ці думки дивним чином тримають і надають
можливість триматися за життя там, де начебто вже нема за що триматися! Вони
допомагають не зламатися в найважчі моменти, не опустити руки, спасати себе
там, де здається, що вже все одно.
Мій досвід сьогодні: перше – знайди бажання рухатися! Друге –
шукай ідею! Третє – , я зрозумів, що попри весь хейт, розчарування і недовіру
до деяких державних структур, можливості для ветеранів у державі є! Не
ідеальні. Не завжди прості, але реальні, якщо шукати й користуватися ними.
Є ті, хто допоможе повернутися до цивільного життя, є безкоштовне навчання й
перекваліфікація — від робітничих спеціальностей до ІТ, управління, логістики,
безпеки. Є грантові програми для ветеранів на відкриття власної справи, є все
те, що може стати твоєю новою точкою опори. РУ-ХАЙ-СЯ!!! Підведись і рухайся!
Так, це не завжди просто, але завжди говорю собі: там, в
окопі було в рази важче!
І так, потрібно терпіння, іноді — кілька спроб. Але головне, що здесь і зараз у мене є вибір! Є шанс
почати з нуля не як «людина, яку треба жаліти», а як людина з реальним досвідом
відповідальності і рішень, за які ти вже заплатив особисто!
Я не знаю, що буде зі мною, ким буду через кілька років. Але
я точно знаю: моє життя не закінчилось на війні!
Я ветеран цієї війни!
І я маю право на свій, можливо, на новий шлях! Не всупереч війні — а завдяки
тому, що я її пройшов!
Коментарі
Дописати коментар