Я не теоретик і не коментатор з дивана...
Я служив у ТРО.
ТРО — не другорядна сила. Це фундамент оборони країни
Я служив у Силах територіальної оборони з перших днів повномасштабної війни. І тому маю право сказати: розмови про “другорядність” ТРО — це або невігластво, або свідома зневага.
ТРО — це не про статус, не про стать. Це про крок через страх людини, яка ніколи не тримала зброю в руках! Це про відповідальність, самоорганізованість, неусвідомлену відвагу!
Сили територіальної оборони з перших днів повномасштабної війни виконували критично важливу функцію, без якої оборона України була б неможливою.
Попри це, в публічному просторі досі з’являються твердження про нібито «другосортність» ТРО у порівнянні з іншими складовими Збройних Сил України. Такі оцінки є не лише хибними, а й дуже небезпечними.
У лютому 2022 року не існувало умовної “правильної” служби. Була лише необхідність — швидко закрити країну зсередини, щоб вона не розвалилася під тиском хаосу, диверсій і паніки. Саме це і зробили Сили територіальної оборони!
Ми не чекали, поки сформується ідеальна структура. Ми брали під охорону мости, ТЕЦ, адміністративні будівлі, склади, лікарні. Ми виставляли блокпости там, де їх не було.
Ми ловили ДРГ ще до того, як про них писали зведення. І це відбувалося не лише в Києві — а в кожній області.
Київ — відомий приклад, але не єдиний. Так, у столиці діяли 112-та та 241-ша бригади ТРО, а в області — 114-та бригада ТРО, які в перші тижні фактично забезпечували внутрішню безпеку міста і підступів до нього.
Але паралельно: ТРО Сумщини та Чернігівщини стримували ворога й утримували громади; ТРО Харківської області працювали в умовах постійної загрози прориву; ТРО південних регіонів не допустили повного колапсу тилу; у центральній і західній Україні ТРО не дали ворогу розгорнути диверсійну діяльність.
Це була всеукраїнська система безпеки, а не локальна ініціатива. Причому в більшості випадків ТРО-шники діяли самостійно, ситуативно, без попередніх умов і без очікування команд на виконання операцій.
Важливо сказати те, що протягом усієї війни — від 2022 року і до сьогодні — підрозділи ТРО виконують активні бойові завдання на всій лінії фронту.
Бійці ТРО тримали і тримають оборону на сході та півдні, перебувають у районах постійних обстрілів, виконують бойові завдання поряд з іншими регулярними підрозділами ЗСУ і також, нажаль зазнають втрат, мають поранених і загиблих — як будь-який бойовий підрозділ сьогодні.
Ми створювалися для того, щоб тил не впав, логістика працювала, держава зберегла керованість, фронт мав опору
Але війна змінилася — і ТРО змінилися разом із нею. ТРО давно перестали бути виключно силами внутрішньої безпеки, сьогодні це -повноцінний учасник бойових дій!
Хто служив — той розуміє, що за роки війни ТРО пройшли бойову еволюцію.
У підрозділах вже служать люди з реальним фронтовим досвідом, ветерани ротацій, сержанти й офіцери, які знають ціну рішень. І кожен, хто там був, знає: ніякої “другрядності” не існує.
Коли я чую зневажливі слова про ТРО, я бачу не критику, а нерозуміння війни!
Війна — це не тільки атака. Війна — це ще й утримання, контроль, стабільність. І сьогодні ТРО виконують всі ці функції.
Сили територіальної оборони — це не тимчасове рішення і не “молодший брат” ЗСУ. Це — повноцінна складова Сил оборони України, яка воює, тримає позиції і, на жаль, несе бойові втрати.
Служба в ТРО для мене — це не «перший» або «другий ряд», це реальна участь у війні, захист свого дому, своїх близьких і своєї країни. Ми воюємо, тримаємо позиції і щодня виконуємо бойові завдання. Держава це визнає — служба оплачується гідно, з всіма соціальними гарантіями.
Маєш мужність та бажання долучитися — звертайся до мене, до рекрутингових центрів ТРО – в кожному спокійно, без тиску і суєти надають необхідну інформацію.
Тут твоя участь має значення! Тут потрібні люди. І за них борються.
Я служив у ТРО.
І я точно знаю: без нас ця війна виглядала б зовсім інакше. І правда про ТРО полягає в простому факті: Україна вистояла, бо ТРО були всюди!

Хочеш бути частиною тих, хто будує Перемогу?

Коментарі
Дописати коментар